«Через мене пройшло сотні історій і під кожен настрій в мене є своя особиста історія, яку я переживала дуже болісно», — говорить у коментарі «Східному варіанту» керівниця ГО «Блакитний птах» Ганна Мокроусова.
Вона зізнається, що найтяжче переживає історії, пов’язані з дітьми.
«Особисто мені завжди дуже важко дається все, що стосується дітей. Коли вони залишаються самі, коли беруть в полон їх батьків… У 2014 році хлопця взяли в полон. Тоді його дитині було 6—7 років. Нажаль, досьогодні він вважається зниклим безвісти. І кілька років тому мені подзвонила дівчина-підліток, яка попросила мене знайти її батька. Почувши прізвище батька, я зрозуміла, про кого мова. Я пам’ятаю ту дитину зовсім маленькою. А зараз вона виросла і шукає батька. Боляче і страшно від того, що неможливо нічого зробити», — ділиться Ганна.
Команду «Блакитного птаха» спочатку складали працівники постмайданівських об’єднань, які працювали як волонтери. Вони допомагали учасникам Революції гідності. Тоді вибір був невеликий — звертатися за психологічною допомогою людям було нікуди, а інформація про волонтерів-психологів передавалася у форматі сарафанного радіо.
Після початку бойових дій психологи продовжили свою роботу. Як говорить Ганна, команда навіть в найкращі часи не перевищувала 10 людей.
Організація так само займається кейсовою підтримкою людей. Більшість з тих, хто звертається до них за підтримкою — це рідні людей, яких взяли в полон. Їх 70—80 відсотків.
Фахівці організації починають вести кейс ще в момент затримання людини. Працюють одночасно і психолог, і юрист.
«Дуже часто родинам, щоб подати певні документи, потрібно зібрати свої думки, і трохи заспокоїтись. Тому у нас психологічна і юридична підтримка йдуть одночасно», — розповідає Ганна.
В різних ситуаціях фахівці діють індивідуально: десь допомагають з документами, десь надають соціальну підтримку, якщо родина залишилась без годувальників чи в сім’ї є маленькі діти.
«Наша задача бути тим громадянським суспільством, яке не залишає один одного. Ми маємо підтримати максимально, наскільки це потрібно людині», — зазначає Ганна.
Повну статтю читайте за посиланням.
