Вторинна травма у людей, що працюють з постраждалими під час війни особами

0

    Війна в Україні триває уже більше 10 років, за цей період велика частина наших громадян постраждали від воєнних дій, воєнних злочинів, порушень прав людини тощо, але також, ми маємо велику кількість людей, які не залишаються осторонь і в міру своїх можливостей надають усіляку допомогу постраждалим особам. Волонтери, представники громадських чи благодійних організацій, журналісти, лікарі, представники Державної служби надзвичайних ситуацій, Національної поліції, інших державних та недержавних структур, які регулярно працюють з травмованими особами, з емоційно складними випадками,  ризикують і самі отримати вторинну психологічну травму.

Загальні ознаки вторинної травми:

  • переживання тривалих почуттів гніву, люті та смутку з приводу віктимізації тих, з ким ви працюєте;
  • надмірне емоційне захоплення тими, з ким ви працююєте ;
  • переживання провини, сорому за неможливість допомогти усім, почуття невпевненості в собі;
  • заклопотаність думками про постраждалих осіб поза робочою ситуацією;
  • надмірна ідентифікація з постраждалими особами (жахи та фантазії про порятунок);
  • втрата надії, песимізм, цинізм, що не були вам властиві раніше;
  • віддалення, відчуження, відсторонення від постраждалих осіб під час контактів, уникнення слухання розповіді про травматичний досвід;
  • труднощі в підтримці професійних кордонів з постраждалими особами, наприклад, намагання зробити більше, ніж є можливість;
  • зміни у пам’яті та сприйнятті, відчутті віри у власні сили, притуплення уявлень про безпеку, довіру.

    Вторинна травма  не міф, вона існує та може значно нашкодити нашому здоров’ю. Радимо вживати заходи, що можуть знизити ризики отримання вторинної травми.

Рекомендації для зниження ризику вторинної травми:

  • поглиблюйте усвідомлення місії, сенсу діяльності (користь, дієвість);
  • навчіться розпізнавати та відрефлексуйте свої ознаки стресу, вторинної травми та вигорання;
  • подбайте про себе емоційно — регулярно займайтеся діяльністю, що вас розслаблює та заспокоює;
  • підтримуйте здоровий баланс між роботою та особистим життям, майте сторонні інтереси;
  • будьте реалістичними щодо того, що ви можете досягти,  уникайте видавання бажаного за дійсне;
  • не беріть на себе відповідальність за благополуччя тих, з ким працюєте, а забезпечте їх інструментами для догляду за собою;
  • вірте у власні можливості та здібності, у власну стійкість до стресів, здатність справлятися з навантаженням, долати безпорадність, страх;
  • укріплюйте довіру до команди, з якою ви працюєте (взаємодопомога, спорядження, визнання);
  • збалансуйте свою кількість справ — поєднуйте більш та менш складні завдання;
  • робіть регулярні перерви коли вам це необхідно ( у тому числі довготривалі якщо відчуваєте потребу;
  • шукайте соціальної підтримки в колег, членів сім’ї, друзів та близьких людей. Використовуйте “дружнє коло”, “групи підтримки” професійні та особисті;
  • скористайтеся можливостями навчання;
  • оцініть  організаційні фактори, які можуть підвищити ризик травми.

Дбати про себе – це норма. Людина з вторинною травмою уже сама може потребувати допомоги. 

The “Civil Society Promoting Resilience in Ukraine” project is implemented in partnership with Digniti and supported by the Ministry of Foreign Affairs of Denmark 

Share.

About Author

Comments are closed.