Мирні люди зниклі безвісти на Донбасі

Ситуація з отриманням громадянства РФ жителями ОРДЛО станом на 2021 рік

0
Ситуація з отриманням громадянства РФ жителями ОРДЛО станом на 2021 рік

Збройний конфлікт на Донбасі став викликом для України. Відсутність контролю над територіями, цивільне населення в зоні конфлікту, значна чисельність постраждалих осіб захищених категорій – складне випробування для державного механізму та національного законодавства.

Одним з гострих питань є оформлення та видача громадянам України з непідконтрольних уряду України територій Донецької та Луганської областей паспортів Російської Федерації (далі – РФ).

Так, 24 та 29 квітня 2019 року президентом РФ В. Путіним видано укази, якими спрощено процедуру отримання російського громадянства жителями, так званих, «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки» (далі «ДНР» та «ЛНР»).[1] 17 липня 2019 року указом президента РФ процедуру отримання російського громадянства в спрощеному порядку було поширено на жителів підконтрольної Україні частини Донбасу.[2] Майже через рік, 18 березня 2020 року В. Путін підписав закон, який визнає українців та білорусів носіями російської мови та звільняє їх від спеціального іспиту для отримання громадянства.[3] У листопаді 2020 року президент Росії опублікував указ, за яким російські органи влади зобов’язані визнавати паспортні документи і реєстраційні знаки транспортних засобів, які видаються самопроголошеними «ДНР» і «ЛНР» у спрощеному порядку.

Таким чином, на відміну від Криму, Росія формально не розповсюдила своє громадянство на жителів самопроголошених «Л/ДНР», однак запровадила для них спрощений порядок набуття громадянства РФ.

За інформацією «Радіо Свободи» з російських джерел, станом на червень 2020 року від 180 до 225 тисяч  жителів самопроголошених «Л/ДНР» отримали російські паспорти.[4] Заступник Генерального прокурора Г. Мамедов у інтерв’ю для «Дзеркала тижня» зазначив, що станом на листопад 2020 року в ОРДЛО видано понад 65 000 російських паспортів, а так зване «громадянство» самопроголошених республік отримали понад півмільйона осіб, або близько 15% населення.[5] За даними Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі – МРТОТ) на кінець 2020 року з 1,6 млн. жителів ОРДЛО, російські паспорти отримали близько 300 000 осіб.[6]

У 2020 році процес оформлення та видачі російських паспортів жителям «Л/ДНР» прискорився. За даними правоохоронних органів[7] та окремих правозахисників[8], сепаратисти погрожують жителям самопроголошених республік звільненням з роботи, забороною підприємницької діяльності, позбавленням пенсій та соціальних виплат, якщо до кінця 2021 року вони не оформлять громадянство РФ. Також відомо, що з 2020 року жителів ОРДЛО, які отримали російське громадянство, почали призивати до Збройних сил РФ. [9]

Положення національного законодавства про громадянство та норми МГП

Стаття 4 Конституції України закріплює принцип єдиного громадянства в державі. Стаття 25 Конституції гарантує заборону свавільного позбавлення громадянства України з боку держави.[10]

Положення Конституції деталізуються у Законі України «Про громадянство України» (далі – закон).[11] Відповідно до Статті 2 Закону, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Закон про громадянство передбачає низку умов, що мали б максимально зменшити випадки множинного громадянства, аж до положення про можливу втрату громадянства України у разі набуття іноземного. Відповідно до Статті 19 Закону підставою втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для отримання громадянства іншої держави звернувся із заявою чи клопотанням про набуття громадянства цієї країни за її національним законодавством.[12]

У випадку отримання громадянства іншої держави, Закон України «Про громадянство України» не містить чіткого порядку декларування громадянами України наявності у них громадянства іншої держави. Також у Законі та підзаконних актах Президента України відсутня чітка процедура позбавлення громадянства.[13]

Окрім того, з початку конфлікту на сході України, необхідно враховувати, що факт наявності збройного протистояння, незалежно від того, чи офіційно визнають сторони такий конфлікт як війну, є достатнім для застосування до нього норм міжнародного гуманітарного права (МГП). Основою міжнародного гуманітарного права є чотири Женевські конвенції від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни, а також два Додаткові протоколи до них від 8 червня 1977 року[14] і міжнародні звичаї.[15]

Випадки примусової паспортизації, погрози звільнення з роботи, припинення виплат, а також призов жителів ОРДЛО до служби  у збройних формуваннях РФ необхідно розглядати під кутом зору порушення супротивником норм міжнародного права, зокрема Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час війни та Додаткового протоколу (І) 1977 року.

Статті 51 та 52 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року[16] містять заборону на призов місцевого населення до служби в армії держави, яка контролює цю територію, а також на виконання робіт військового чи напіввійськового характеру. Натомість, будь-які заходи, що мають на меті спричинити безробіття чи обмежити можливості працевлаштування для робітників окупованої території, щоб примусити їх працювати на окупаційну державу, забороняються. Окрім того, відповідно до статті 75  Додаткового протоколу (І) з особами,  які перебувають під  владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно  з  Конвенціями  або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій  статті,  без  будь-якої несприятливої різниці,  заснованої на ознаках раси, кольору шкіри,   статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження,  майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб.[17]

Норми міжнародного гуманітарного права покладають обов’язок на сторони конфлікту щодо притягнення до відповідальності за вчинені найтяжчі міжнародні злочини. Конкретні склади воєнних злочинів, що порушують норми МГП із Женевських конвенцій, Протоколів та звичаєвого МГП, зафіксовані в Римському статуті Міжнародного кримінального суду (МКС).[18]

На національному рівні в Україні найтяжчі міжнародні злочини охоплені статтею 438 КК України (Порушення законів та звичаїв ведення війни).[19]

Реакція влади України на оформлення та видачу жителям ОРДЛО паспортів РФ

З непідконтрольними уряду України територіями Донецької та Луганської областей ситуація інша, ніж із окупацією Кримського півострова, де Росія вдалася до автоматичного запровадження громадянства РФ. Україна закріпила  у своєму законодавстві норму про не визнання фактів набуття громадянами України, які проживають на окупованій території, громадянства РФ.[20]

На підконтрольних сепаратистам «Л/ДНР» територіях Донецької та Луганської областей, Росія не вдавалася до автоматичного насадження свого громадянства, а лише спростила умови для його набуття.[21]

Після спрощення порядку набуття російського громадянства жителями ОРДЛО, в Україні серед політиків лунали думки про автоматичне позбавлення жителів ОРДЛО громадянства України, конфіскацію їх майна чи притягнення до відповідальності.[22] У травні 2019 року було зареєстровано законопроєкт про цивільну конфіскацію майна громадян України, які отримали громадянство РФ та проживають в ОРДЛО.[23] Вказаний законопроєкт не був розглянутий у парламенті попередньої каденції, а депутати теперішнього скликання не поверталися до цього питання.

8 травня 2019 року відбулося засідання Кабінету Міністрів України, на якому уряд зайняв позицію не визнавати паспортні документи РФ у жителів ОРДЛО, якщо вони «видані з порушенням норм міжнародного права та/або з метою заподіяння шкоди суверенітету, незалежності, територіальній цілісності України».[24] На виконання вказаного рішення було видано Розпорядження, де закріплено перелік російських установ, які видають паспорти, що не визнаються Україною.[25] 25 листопада 2020 року вказаний перелік був доповнений.[26] Загалом, уряд України не визнає документи, видані в органах міграційної служби восьми прикордонних міст Ростовської області РФ.[27]

За фактами паспортизації жителів ОРДЛО російськими документами, Офісом Генерального прокурора ініційовано кримінальне провадження. Вказані дії кваліфіковано як порушення законів та звичаїв війни (стаття 438 КК України).[28] Заступник генерального прокурора України Г. Мамедов у інтерв’ю «Дзеркало тижня» від 25 листопада 2020 року зазначив, що Україна не переслідуватиме тих, хто отримав російські паспорти. Натомість відповідальність нестимуть ті, хто змушує людей ці паспорти отримувати.[29] За даними прокуратури, встановлено, що наявність російського паспорту для осіб, які працевлаштовані в структурах окупаційних адміністрацій, є обов’язковою умовою, адже його відсутність вважається підставою для звільнення. Такі умисні примусові дії незаконних адміністрацій, контрольованих РФ становлять порушенням норм міжнародного права, зокрема Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час війни та статті 75 Додаткового протоколу 1977 року.[30] В Офісі Генерального прокурора також зазначають, що після дослідження всіх обставин отримання паспортів буде розв’язано питання звернення до міжнародних інстанцій з метою припинення порушень міжнародного права.[31]

Висновки

Кожен збройний конфлікт – це передусім небезпечна ситуація для цивільного населення і Україна зобов’язана вживати всіх необхідних заходів задля його захисту. Це стосується як природних прав людини, так і політичних чи соціальних прав.

На забезпечення захисту цивільного населення у контексті збройного конфлікту в Донецькій та Луганській областях суттєве значення має кваліфікація конфлікту на національному рівні. Така кваліфікація є показником того, чи може держава виконувати свої міжнародні позитивні та негативні зобов’язання, а отже, наскільки гідно та невідворотно вона нестиме відповідальність за свої дії на міжнародному рівні.

Потрібно усвідомлювати, що насправді Україна як сторона конфлікту в частині своїх зобов’язань так само несе відповідальність за недотримання прав людини та норм МГП (зокрема щодо цивільного населення, що проживає на цих територіях).

На даний момент виклики збройного конфлікту зумовлюють значно більший рівень довіри до міжнародних органів, ніж до національної системи. Водночас, ратифікувавши Женевські конвенції та додаткові протоколи до них Україна взяла на себе низку зобов’язань щодо захисту жертв війни, які вона має виконувати. Це стосується цивільного населення, яке безпосередньо знаходиться у зоні бойових дій, та захищених осіб у збройному конфлікті. Тому, необхідно враховувати:

  • Розслідування найтяжчих міжнародних злочинів, зокрема фактів примусової паспортизації жителів ОРДЛО, в умовах чинних положень КПК України можуть зіштовхуватися з рядом проблемних аспектів, які негативно впливають на їх ефективність. З одного боку, кримінальні провадження мають здійснюватися відповідно до вимог національного кримінального процесуального законодавства. Проте, з іншого, особливості даної категорії злочинів та їх прив’язка до норм міжнародного права вимагає дещо інших підходів до проведення розслідування.[32] Коректна правова кваліфікація найтяжчих міжнародних злочинів є можливою за умови надання відповідного обґрунтування. Важливим у цьому аспекті є сприйняття положень статті 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни) як положення, яке надає можливість прямого застосування конвенційних положень міжнародного права.[33]
  • В аспекті захисту цивільного населення в зоні збройного конфлікту на Донбасі, окрім дискусій щодо ставлення держави до фактів отримання жителями ОРДЛО російських паспортів, активну увагу також слід приділяти питанням щодо:
    • порядку перетину лінії розмежування цивільними особами, без загрози їхньому життю у разі ескалації конфлікту;
    • забезпеченню належних умов для евакуації населення у випадку загрози життю у ході бойових дій;
    • передбачити механізми першочергової евакуації дітей, жінок та літніх людей у разі активізації бойових дій;
    • гарантувати надання невідкладної медичної допомоги постраждалим при ескалації збройного протистояння.

Важливо, щоб будь-яка реакція на дії влади Російської Федерації з боку України не призвела до непропорційного обмеження прав населення, яке проживає на підконтрольній сепаратистам «Л/ДНР» територіях.

Україна продовжує нагадувати світу, що живе у стані війни, але поки всередині країни її правова система та національні механізми захисту жертв протистояння не будуть відповідати умовам збройного конфлікту, то і перед міжнародною спільнотою Україна буде визнаватися порушницею прав своїх же громадян.

 

[1] Указ президента РФ «Про окремі категорії іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають право звернутися із заявою про набуття громадянсва РФ у спрощеному порядку» від 29 квітня 2019 року, № 187  // [Електронний ресурс]:  http://kremlin.ru/events/president/news/60429 .

[2]Указ президента РФ «Про внесення змін до указу від 29 квітня 2019 року, № 187 «Про окремі категорії іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають право звернутися із заявою про набуття громадянсва РФ у спрощеному порядку» // [Електронний ресурс]: http://static.kremlin.ru/media/events/files/ru/P5fha7h9zoa5l2JrLlB2bzAmGe55YESz.pdf .

[3] Федеральний закон РФ від 18 березня 2020 року « Про внесення змін до статті 33-1 Федерального закону «Про громадянство РФ» // [Електронний ресурс]: http://kremlin.ru/acts/news/63025.

[4] Як в Україні дізналися, де видають російські паспорти для жителів Донбасу. Радіо Свобода. Донбас Реалії. О. Демченко. 27 листопада 2020 року // [Електронний ресурс]: https://www.radiosvoboda.org/a/30972296.html

[5] Гюндуз Мамедов: «Саме Україна має шанс покарати РФ за воєнні злочини». Дзеркало тижня. Інтерв’ю для Т. Силіна. 25 листопада 2020 року // [Електронний ресурс]:  https://zn.ua/ukr/internal/hjunduz-mamedov-same-ukrajina-maje-shans-pokarati-rf-za-vojenni-zlochini-437230.html.

[6] Російські паспорти отримали 180-200 тисяч жителів ОРДЛО, – Резніков. За попередніми даними, там проживають 1,6 млн осіб. Лівий берег. 5 травня 2020 року // [Електронний ресурс]: https://lb.ua/news/2020/05/05/456779_rossiyskie_pasporta_poluchili.html. Близько 300 000 жителів ОРДЛО отримали паспорти Росії, претензій до них немає – Резніков. Ліга Новини. 29 грудня 2020 року // [Електронний ресурс]: https://ua-news.liga.net/politics/news/blizko-300-000-jiteliv-ordlo-otrimali-pasporti-rosii-pretenziy-do-nih-nemae-reznikov.

[7] Прес-релізи Офісу Генерального прокурора від 10 та 14 лютого 2020 року // [Електронний ресурс]: https://www.gp.gov.ua/ua/news?_m=publications&_t=rec&id=266745 ; https://www.gp.gov.ua/ua/news?id=267130&_t=rec&_c=view&_m=publications; Гюндуз Мамедов: «Саме Україна має шанс покарати РФ за воєнні злочини». Дзеркало тижня. Інтерв’ю для Т. Силіна. 25 листопада 2020 року // [Електронний ресурс]:  https://zn.ua/ukr/internal/hjunduz-mamedov-same-ukrajina-maje-shans-pokarati-rf-za-vojenni-zlochini-437230.html.

[8] Facebook-сторінка В. Ястребової // [Електронний ресурс]:  https://www.facebook.com/vera.iastrebova/posts/5270432939698708

[9]  Жителів ОРДЛО з паспортами РФ почали призивати до російської армії. UA.TV. 27 листопада 2020 року // [Електронний ресурс]: https://uatv.ua/zhyteliv-ordlo-z-pasportamy-rf-pochaly-pryzyvaty-do-rosijskoyi-armiyi/.

[10] Конституція України // [Електронний ресурс]: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text.

[11] Закон України «Про громадянство України», від 18 січня 2001 року, № 2235-ІІІ // [Електронний ресурс]: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text

[12] Закон України «Про громадянство України», від 18 січня 2001 року, № 2235-ІІІ // [Електронний ресурс]: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text ; Які правові наслідки виявлення випадків подвійного громадянства?. Роз’яснення ДМС України, опубліковані на офіційному веб-сайті державного органу // [Електронний ресурс]: https://dmsu.gov.ua/faq/pitannya-gromadyanstva/yaki-pravovi-naslidki-viyavlennya-vipadkiv-podvijnogo-gromadyanstva.html.

[13] Закон України « Про громадянство України», від 18 січня 2001 року, № 2235-ІІІ // [Електронний ресурс]: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text ; Проблема подвійного громадянства в Україні: реалії та перспективи. В. Вишнівська. Українське право. 23 грудня 2020 року. // [Електронний ресурс]: https://ukrainepravo.com/scientific-thought/legal_analyst/problema-podviynogo-gromadyanstva-v-ukrayini-realiyi-ta-perspektyvy/; Питання множинного громадянства в Україні: шляхи нормативно-правового врегулювання. Анотація. С. Дрьомов, // [Електронний ресурс]: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2017-04/mnozh_gromad-ef6ee.pdf.

[14] Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях 12 серпня 1949 року // [Електронний ресурс]: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_151;  Женевська конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі 12 серпня 1949 року // [Електронний ресурс]: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_152; Женевська конвенція про поводження з військовополоненими 12 серпня 1949 року // [Електронний ресурс]: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_153; Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни 12 серпня 1949 року // [Електронний ресурс]: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_154/ paran64#n64; Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол 1) від 8 червня 1977 року // [Електронний ресурс]: http://zakon0. rada.gov.ua/laws/show/995_199/page; Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Протокол ІІ) від 8 червня 1977 року // [Електронний ресурс]: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_200.

[15] Нормы обычного международного гуманитарного права, Жан-Мари Хенкертс, Луиза Досвальд-Бек; МККК, 1996,  // [Електронний ресурс]: https://www.icrc.org/rus/assets/files/other/customary.pdf

[16] Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни 12 серпня 1949 року // [Електронний ресурс]: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_153.

[17] Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів  (Протокол I), від 8 червня 1977 року https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199#Text

[18] Римський статут МКС, 2001 // [Електронний ресурс]: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text.

[19] Кримінальний кодекс України, від 5 квітня 2001 року, 2341-ІІІ // [Електронний ресурс]: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

[20] Див. статтю 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII // [Електронний ресурс]: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text.

[21] Указ президента РФ «Про окремі категорії іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають право звернутися із заявою про набуття громадянсва РФ у спрощеному порядку» від 29 квітня 2019 року, № 187  // [Електронний ресурс]:  http://kremlin.ru/events/president/news/60429; Указ президента РФ «Про внесення змін до указу від 29 квітня 2019 року, № 187 «Про окремі категорії іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають право звернутися із заявою про набуття громадянсва РФ у спрощеному порядку» // [Електронний ресурс]: http://static.kremlin.ru/media/events/files/ru/P5fha7h9zoa5l2JrLlB2bzAmGe55YESz.pdf; Федеральний закон РФ від 18 березня 2020 року « Про внесення змін до статті 33-1 Федерального закону «Про громадянство РФ» // [Електронний ресурс]: http://kremlin.ru/acts/news/63025.

[22] Актуальні проблеми отримання українських паспортів жителями ОРДЛО. Нові виклики у контексті спрощеної процедури отримання російського громадянства громадянами України. А. Луньова. CivilM+. 2020 р. // [Електронний ресурс]: https://civilmplus.org/wp-content/uploads/2020/07/UA-passport-DRA-19.06.pdf.  Російські паспорти для українців в окупації: карати за те, чого не визнаємо. А. Луньова. Zmina.Центр прав людини. 2019 року (опубліковано на Громадське ТБ) // [Електронний ресурс]: https://hromadske.ua/posts/rosijski-pasporti-dlya-ukrayinciv-v-okupaciyi-karati-za-te-chogo-ne-viznayemo.

[23] Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо цивільної конфіскації майна осіб – громадян України, котрі добровільно отримали громадянство Російської Федерації та проживають в окремих районах Донецької та Луганської областей № 10363 від 4 червня 2019 року // [Електронний ресурс]:  http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66042

[24] Постанова КМУ від 8 травня 2019 року, № 444 «Про внесення змін до Порядку реєстрації паспортних документів іноземців та осіб без громадянства в пунктах пропуску через державний кордон» // [Електронний ресурс]: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-traciyi-pasportnih-dokumentiv-inozemciv-ta-osib-bez-gromadyanstva-v-punktah-propusku-cherez-derzhavnij-kordon

[25] Розпорядження КМУ від 8 травня 2019 року № 362-р «Про невизнання Україною паспортних документів, виданих уповноваженими органами іноземної держави» // [Електронний ресурс]: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-neviznannya-ukrayinoyu-pasportnih-dokumentiv-vidanih-upovnovazhenimi-organami-inozemnoyi-derzhavi .

[26] Розпорядження КМУ від 25 листопада 2020 р. № 1491-р «Про внесення змін у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 травня 2019 р. № 362» // [Електронний ресурс]: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1491-2020-р#n2

[27] Розпорядження КМУ від 8 травня 2019 року № 362-р «Про невизнання Україною паспортних документів, виданих уповноваженими органами іноземної держави» (зі змінами від 25 листопада 2020 року, №1491-р) // [Електронний ресурс]: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/362-2019-р#Text .

[28] Прес-релізи Офісу Генерального прокурора від 10 та 14 лютого 2020 року // [Електронний ресурс]: https://www.gp.gov.ua/ua/news?_m=publications&_t=rec&id=266745 ; https://www.gp.gov.ua/ua/news?id=267130&_t=rec&_c=view&_m=publications.

[29] Гюндуз Мамедов: «Саме Україна має шанс покарати РФ за воєнні злочини». Дзеркало тижня. Інтерв’ю для Т. Силіна. 25 листопада 2020 року // [Електронний ресурс]:  https://zn.ua/ukr/internal/hjunduz-mamedov-same-ukrajina-maje-shans-pokarati-rf-za-vojenni-zlochini-437230.html.

[30] Прес-релізи Офісу Генерального прокурора від 10 та 14 лютого 2020 року // [Електронний ресурс]: https://www.gp.gov.ua/ua/news?_m=publications&_t=rec&id=266745 ; https://www.gp.gov.ua/ua/news?id=267130&_t=rec&_c=view&_m=publications.

[31] Гюндуз Мамедов: «Саме Україна має шанс покарати РФ за воєнні злочини». Дзеркало тижня. Інтерв’ю для Т. Силіна. 25 листопада 2020 року // [Електронний ресурс]:  https://zn.ua/ukr/internal/hjunduz-mamedov-same-ukrajina-maje-shans-pokarati-rf-za-vojenni-zlochini-437230.html.

[32] The principle of complementarity: International Justice in Ukraine, звіт ULAG, 2020 // [Електронний ресурс]: http://justiceforthefuture.org.ua/uploads/MaterialDocument/ULAG_complementarity_web_en_002_1594211912.pdf

[33] Ibid.

Поделиться:

Comments are closed.