Досвід полону впливає на психологічний стан особистості не тільки особи, яка безпосередньо перебувала в полоні, але й членів її сім’ї. Після звільнення з полону, нерідко буває, що сім’ям потрібні певні взаємні зусилля та час для відновлення гармонії в сім’ї.
На це є різні причини:
- під час перебування в полоні не тільки полонені переживають сильні психотравмуючі події. Члени їх сім’ї також зазнають сильних стресових ситуацій, які мають вплив на їх особистість;
- і звільнені з полону особи, і члени їх сімей не завжди враховують зміни, які з ними відбулися за час перебування в полоні (як природні зміни під впливом часу, так і зміни через психотравмуючі події). Найбільше це стосується, якщо людина перебувала в полоні довгий час (роки);
- довготривала ізоляція може призвести до розриву взаємозв’язків з сім’єю ( у військових на перший план можуть виходити побратими, ті люди з якими він перебував в полоні тощо), зміну соціальних ролей ( члени сімей за довгий час очікування пристосувалися вирішувати побутові та інші проблеми без нього/неї) та може виникнути дезадаптація в суспільстві;
- можливе відчуття провини і у звільненого з полону (за сам факт потрапляння в полон, що став причиною страждань своєї сім’ї, що був відсутнім у певні значимі моменти життя своєї сім’ї), і у членів сім’ї (що можливо недостатньо боролися, що навчилися жити без нього/неї);
- велике бажання членів сім’ї допомогти звільненому з полону у реінтеграції але недостатні знання як це правильно робити ( що можна робити/казати, що ні тощо), нерозуміння можливих психологічних наслідків перебування в полоні, відсутність власного ресурсу на «підтримку» через виснажливий період очікування, пошуку та боротьби за звільнення;
- інші об’єктивні причини.
Що таке сімейна терапія?
На відміну від індивідуальної терапії, де увага зосереджена на внутрішньому світі конкретної особи, сімейна терапія зміщує фокус на характер взаємин, структуру сім’ї, правила спілкування та розподіл ролей.
Сімейна терапія потрібна якщо індивідуальні проблеми зберігаються й повторюються, незважаючи на прикладені зусилля та спроби їх вирішення.
У яких випадках сімейна терапія є ефективною?
- Сімейні конфлікти та непорозуміння.
- Постійні сварки, емоційна холодність, відстороненість, напруга між подружжям або поколіннями.
- Проблеми у дітей.
- Агресія, тривожність, фобії, залежності різного роду.
- Кризи у стосунках.
- Розлучення, зради, народження дитини, переїзд, зміна статусу.
- Психосоматичні прояви, коли тілесні симптоми пов’язані з хронічною сімейною напругою.
- Співзалежність.
Сімейна терапія може проводитися з усією сім’єю або її частиною. Терапевт виступає нейтральним модератором, який допомагає побачити приховані закономірності взаємодії. Сесії спрямовані на аналіз комунікації та повторюваних сценаріїв, відновлення порушених меж, перерозподіл ролей, формування конструктивних способів взаємодії. Основна мета — покращення взаємодії та відновлення психологічного здоров’я сім’ї через усвідомлення неефективних наявних моделей, розвиток комунікації між членами сім’ї, відновлення довіри, підвищення емоційної чутливості, зміцнення особистих меж, формування більш гнучкого характеру стосунків.
Цей підхід, за умови бажання партнерів працювати над стосунками, забезпечує глибокі та стійкі зміни, працює з коренями проблеми, а не з поверхневими проявами. Він знижує стигматизацію, бо відповідальність за зміни розподіляється між усіма членами сім’ї.
The “Civil Society Promoting Resilience in Ukraine” project is implemented in partnership with Digniti and supported by the Ministry of Foreign Affairs of Denmark
