З чим зіштовхуються люди, які побували в полоні бойовиків, та що для них робить Україна ці та богато інших питань були обговорені під час круглого столу за участю представників органів влади, громадських організацій і полонених. Дуже змістовно висвітлені всі питання, що обговорювались під час діскусії журналістами tyzhden.ua
Одним із питань заходу було “Якої допомоги потребують колишні полонені”
Якщо полонені військовослужбовці та їхні родини перебувають під державним захистом, то цивільні заручники поки що можуть розраховувати в основному на допомогу громадських організацій.
Як розповіла психолог та керівниця благодійної організації «Блакитний птах» Анна Мокроусова, частіше за все бойовики беруть у полон сильних і активних людей, які були годувальниками у своїх сім’ях, як чоловіків, так і жінок. Тому їхні рідні залишаються без засобів для існування. Утім, наголошує вона, насамперед рідним треба надати психологічну підтримку.
«Бо щоб сім’я змогла звернутися у всі інстанції, треба її стабілізувати. Поки людина перебуває в полоні, її сім’я постійно потребує соціальної, медичної та матеріальної допомоги, якої сьогодні немає. Після звільнення з полону немає достатньої медичної допомоги», – каже Мокроусова.
Понад те, каже вона, та медична допомога, яку можна отримати зараз, не орієнтована на людей, що зазнали катувань. «Лікарі не навчені працювати з такими людьми, не проводять адекватного, правильного опитування. Працюючи з цією проблематикою доволі довго, ми, розуміючи, в якому місці людина утримувалася, можемо припустити, яких катувань вона швидше за все зазнала. Але після звільнення люди не завжди відразу розповідають про те, що з ними було, і багато хвороб залишаються поза фокусом лікарів, які їх обстежують, і потім проявляються як хронічні. Тому важлива не просто медична допомога, а спеціальна, навчені лікарі, які вміють правильно діагностувати і розуміють, яка допомога потрібна у даний момент», – зазначає психолог.
Крім цього, важливо мати спеціалістів, які вміють працювати із травмою, і не тільки з колишнім заручником, а й його родиною. Також, додає Мокроусова, психологічна допомога має бути добровільною, не нав’язаною. «Складно сказати, скільки часу займатиме психологічна допомога. У кожної людини різний ступінь стресостійкості. Комусь можливо потрібні тільки перші зустрічі – підтримати, допомогти зібратися, – і людина більше не звернеться по допомогу. Але є люди, яким потрібна постійна підтримка впродовж кількох років, важливо, щоб вони знали, куди звернутися, і мали таку можливість», – каже вона.
Повністью з текстом статті можно ознайомитись на tyzhden.ua
