Мирные люди пропавшие без вести на Донбассе

Юрій Тандіт про обмін військовополоненими

0
Юрій Тандіт про обмін військовополоненими

Радник глави СБУ, головний перемовник Центру сприяння і визволення полонених і заручників при СБУ Юрій Тандіт дав інтерв’ю виданню Укрпрес-Інфо про проблеми з якими стикаються в питанні обміну заручників в зоні розмежування і шляхи їх вирішення.

— Пане Юрій, скажіть будь ласка, як Ви оцінюєте проведену тристоронню зустріч в Мінську 15 лютого?

Ю. Тандіт: Для нас важливий результат. Війна — це не феєрверк, а дійсно важка робота, вже було багато зустрічей в Мінську і остання була така ж, як і попередня. На жаль, немає результату такого, якого чекають всі. Важливим є те, що у тристоронній групі дві третини думають як одне ціле – це ОБСЄ і Україна, де ми готові до компромісів.

На останніх переговорах знову обговорювали списки, доказ яких вже ні у кого не викликає сумнівів. Однак є поняття так званих некоректних списків, це визнала Луганська сторона. Хочу зазначити, що коли йшли відкриті бої на лінії зіткнення, нам було легше, ми йшли конкретно звільняти наших заручників. Останній рік тема максимально заполітизована тому є певні труднощі.

Ми розуміємо, що приймаються рішення по звільненню наших заручників у тих місцях, де непідконтрольні ОРДЛО, і не в Луганській і Донецькій областях, а в Москві і приймає рішення тільки одна людина.

— Якщо мінські домовленості не приносять того результату, якого всі очікують, чи не варто переходити до іншого формату переговорів?

Ю. Тандіт: Я був би, напевно, першим прихильником того, що треба міняти переговорний формат. Можу сказати, що треба діяти в рамках домовленостей. Завдяки Мінським домовленостям є реальні санкції, які діють проти держави агресора.

Фактично нас багато хто намагається спокусити і переконати, що потрібно йти від мінських переговорів, пропонуються псевдо експертів, різні формули. Але поки що є Мінськ, а ми як солдати виконуємо його умови.

Україна готова до будь-яких компромісів, особливо, що стосується звільнення заручників, залишається ще 113 осіб за лінією дотику, які незаконно утримуються в Донецьку і Луганську і ми пропонуємо формули, за якими готові звільнити їх. Наприклад, нам пропонують віддати 47 заручників зі сторони Донецька і Луганська, то ми готові їх обміняти на 228 осіб. А на новий рік ми передали 15 осіб зі списку, який передавав ОРДЛО.

— На останній тристоронній зустрічі була така домовленість, що буде надано доступ працівникам Червоного хреста до полонених. Чи це зможе посприяти звільненню полонених, або отримувати більше інформації про них?

Ю. Тандіт: Звичайно, участь міжнародних організацій громадських і офіційних осіб нам допомагають в процесі звільнення заручників, ми маємо подібний досвід звільнення. Нам важливо бачити тих хлопців за лінією розмежування, знати, що з ними відбувається, мати зворотний зв’язок, коли вони пишуть рідним і передавати їм інформацію від рідних. Було прийнято одне рішення ще в грудні минулого року, воно було погоджено з президентом.

Це питання ми обговорювали з Іриною Геращенко та Василем Грицаком. Суть полягає в тому, щоб запросити до більш активного процесу звільнення заручників міжнародні організації, в тому числі Червоний хрест. Ми говоримо про те, що є організації, які мають великий досвід проведення переговорів, особливо з гуманітарних питань.

Ми вважаємо, що Червоний хрест може бути тією організацією, яка дійсно буде ефективною в сфері звільнення заручників. Ми активно залучаємо до процесу переговорів волонтерів і авторитетних осіб, які можуть за лінією дотику впливати на якісь процеси, а також представників церков різних конфесій.

Ми багато для цього робимо, в листопаді місяці в Краматорську, фактично в тому місці де починалася формуватися оновлена армія, на базі Сармата проходила Рада оновлених церков. Тоді там були присутні патріархи різних конфесій і тоді ми попросили, особисто глава СБУ Василь Грицак просив.

Завдяки цьому Українська Православна Церква сприяла у звільненні останнього «кіборга». В результаті цього, в грудні місяці бойовики звільнили Тараса Колодія. Ми робимо все для звільнення кожної нашої людини, на сьогоднішній день звільнено або знайдено 3092 людини. Ми проводимо операції, де з зон непідконтрольних ОРДЛО звільняються наші хлопці.

— Цифра 113 чоловік – це ті хто на окупованій території, чи маються на увазі і ті, хто перебуває в полоні на території Росії?

Ю. Тандіт: Важливе питання. На початку грудня 2015 року було створено міжвідомчий центр по звільненню заручників і зниклих безвісти, до роботи цього центру залучаються різні відомства та МВС, Нацгвардія, міноборони і звичайно ж військова прокуратура і інші організації, зокрема по лінії МЗС. По кожному із заручників, і особливо безвісти зниклих, ведеться певна робота.

По кожному з них підготовлений так званий паспорт, в якому зафіксовані джерела, де він був затриманий незаконно, де він утримується. За даними СБУ — 57 осіб перебувають у тих місцях, про які ми знаємо. 113 — на жаль ця цифра зросла, там затримали ще кілька людей, яких незаконно утримують в Донецьку і Луганську, крім цього 10 наших заручників незаконно утримуються в Росії.

— А на коли планується черговий обмін полоненими і якою кількістю планується обмінятись, і чи розглядається можливість обміну «всіх на всіх»?

Ю. Тандіт: Ще в липні місяці ми прийшли до спільного розуміння того, і представники Донецька та Луганська визнали, що списки некоректні. Тому що довгий час нам передавали списки, в яких були сотні осіб. Списки були сильно заплутані, в них були особи, які не мали ніякого відношення до антитерористичної операції, були дані про осіб, які були вже передані за лінію розмежування.

Для нас дуже важливо пам’ятати про тих рідних, які перебувають тут, які чекають своїх близьких і страждають від невизначеності. Я їм кажу, можна вам віддати певну кількість людей, приміром, 100 осіб, з грудня запропонували віддати 228, дайте нам 47, потім будемо говорити далі.

Є певні процедури, деяких передають туди завдяки тому, що президент підписує указ про амністію, як наприклад Єрофєєв і Александров в обмін на Надію Савченко. Треба розуміти, що ми не можемо, як ті фейкові республіки, просто віддавати людей.

Наші люди там в полоні перебувають незаконно. Ми говоримо, що за 47 людей, які бажають віддати 228 — це великій компроміс, але найголовніше, ми чекаємо, коли насправді Росія прокинеться. Тому що фактично тристороння контактна група – це ОБСЄ, Україна та Росія. Туди запрошуються за стіл переговорів представники ОРДО і ОРЛО. Але часто, на жаль, нас не чують, ми говоримо, що в знак доброї волі передаємо певну кількість людей, як напередодні нового року, і чекаємо, що Росія нарешті почне рухатися, тому що це люди, це не товар, це не будь-які активи.

Я їм казав, давайте поки ви визначаєтесь зі списками, давайте звільняти простих людей, у них близькі, рідні, про яких теж треба думати. Фактично з липня 2016 року Україна говорила, що в рамках дотримання мінських домовленостей готова обмінювати за формулою «всіх на всіх». Україна – правова держава і ми без певних процедур не можемо передавати осіб, які мають підозри в злочинах проти України.

Знову ж таки, яка різниця. У нас є певна демократія, ми прагнемо до неї, у нас є свобода – це великий дар, який ми відстояли на Майдані. Тому нам дзвонять, близькі, рідні заручників, дзвонять туди. А ось з того боку ніхто не дзвонить, таке відчуття, що у них нікого немає.

Це теж знак, вони залякані ці родичі. А ті, хто приймає рішення, намагаються використовувати громадян як товар, намагаються говорити з позиції сили. Спекулюють темою заручників, щоб тиснути на цілісність держави. У нас напередодні була зустріч з ОБСЄ, з головним модератором гуманітарної контактної групи, послом Тоні Фрішем, з яким ми дуже тісно працювали і показали певні результати за списками. І він побачив, що ми дійсно ці списки контролюємо і готові йти на компроміси.

— Представники так званих ДНР, ЛНР заявляють на обмін тих людей, які в принципі не підлягають обміну, одні із таких – це колишні «беркутівці», яких звинувачують в розстрілах на Євромайдані і які мають бути засуджені. Скажіть, чи розглядаються вони з Вашої сторони на обмін?

Ю. Тандіт: Ми віримо, що по праву володіння — це наша територія, тому ми говоримо, що на території Донецької та Луганської областей проходить антитерористична операція. Ми боремося за збереження нашого дому, українського дому. І ми робимо все, щоб повернулися в лоно України Донецьк і Луганськ. Ми не можемо об’єднувати події тут, в центрі Києва, на Майдані і події, які відбуваються в Донецьку і Луганську, і в Криму.

Це наша територія, яку незаконно захопили люди, підконтрольні сусідній державі. Як тільки ми подумаємо віддавати тих людей, які скоювали злочини на Майдані, які не мають ніякого відношення до АТО, зразу ж підійдуть до питання, щоб говорити про те, що це одне ціле. На Майдан вийшли люди, які боролися з режимом. У АТО наші браття, на захисники борються за збереження цілісності держави.

Якби ми стали передавати тих, хто вбивав невинних захисників Майдану, то ми б зразу об’єднали ці процеси. У цих списках є злочинці, які здійснювали злочини багато років раніше. Наприклад, один, особливо небезпечний злочинець, який відбуває покарання, вже десять років у в’язниці і його теж запитують. Під шумок мінських угод намагаються звільнити людей, які взагалі не мають відношення до АТО.

— Є інформація про те, що деякі бойовики, які перебувають у нашому полоні, не хочуть повертатись на окуповані території. Можете пояснити, з чим зв’язане таке їхнє небажання і якщо вони залишаться тут, то яка їхня подальша доля, чи буде до них застосоване покарання?

Ю. Тандіт: Дуже хороше запитання, важливо, коли інтерв’юер розбирається в темі. Якщо розкрити рамку і всебічно подивитися на процес звільнення заручників, ми розуміємо, що намагаються спекулювати. З того боку пред’являють умови, які постійно змінюються. Останній витончений список був з більш 600 осіб. І в цих списках були абсолютно різні люди. Людей, яких ми запитуємо, вони підтверджуються відкритими джерелами, є докази того, що як мінімум два інформатора підтверджують місцезнаходження.

Ті люди, які ведуть з нами розмови ми розуміємо, що вони не приймають рішення і використовуються спекуляції. У нас багато хто з цього списку вже не хочуть повертатися туди. Вони розумію, що як тільки вони туди повернутися їх посадять в окопи.

Вони документально і вільно пишуть заяву, що не хочуть приймати участь в цих обмінах ні за яких умов. Їх звідти запитують. Більш того, в рамках закону ми їх звільняємо після певних процедур. Причому це громадяни України, ми їх не можемо насильно змусити їхати туди.

Крім 113 незаконно утримуваних, є 480 безвісти зниклих, яких ми повинні знайти і повернути для захоронення за християнським традиціям. Важливо, щоб рідні знали про долю синів, чоловіків.

Дуже важливо використовувати будь-яку можливість звернутися до тих, хто чекають, які страждають. Я хочу їм подякувати за те, що вони мають таке терпіння. Хочу попросити відноситися до нас з розумінням, ми робимо все можливе, щоб повернути хлопців. Дякую за запитання.

Поделиться:

Комментировать