Як пережити втрату близької людини під час війни
Втрату на війні неможливо порівняти зі звичайною смертю близького. Не завжди є можливість попрощатися, отримати тіло, мати ясність, що відбулося, знати про останні моменти життя близької людини. Невизначеність посилює травму. Також має місце колективний травматичний контекст, який постійно «тригерить» біль. Психіка не може «вийти з досвіду», бо нагадування усюди.
Люди, які втратили близьких під час війни, можуть по різному проживати втрату. Вони можуть відчувати шок, біль, сум, провину, порожнечу, апатію, образу, страх, гнів, сором, зневіру чи заперечення.
Стадії усвідомлення та сприйняття втрати близької людини під час війні.
Шок. Почувши новину про втрату на війні, людина переживає реакцію завмирання. Цей момент потрібно прожити та усвідомити, відчути його, оскільки саме з нього починається наш шлях усвідомлення життя та його сенсу після втрати.
Заперечення. На цьому етапі доцільно дати собі змогу не погоджуватися з новиною про втрату, відчути свою боротьбу. Саме на цій стадії ми вчимося приймати та розуміти. Це відбувається не силоміць, а через сприйняття та усвідомлення.
Гнів. Коли людина долає руйнівні емоції гніву чи агресії то вивільняє місце для прийняття.
Торг. На цьому етапі людина зустрічається зі своїм бажанням мати зону контролю та влади у своєму житті. Тут приходить усвідомлення життєвих законів та неминучості циклу життя й смерті.
Депресія. Під час цього етапу людина може відчувати виснаження та втому. Якщо людина тяжко та довго проживає депресію, важливо звернутися за професійною допомогою.
Сприйняття. Людина повертається до свого життя з новими усвідомленнями, цінностями, досвідом та силою, де вона зберігає любов до близької людини, але можете жити далі.
Що може допомогти людям, які втратили близьких під час війни.
- Дозвольте собі горювати. Дозвольте собі не бути сильним, а будьте справжнім. Не стримуйте сльози та емоції. Горе — це не хвороба, а природна реакція на втрату. Горе можна тільки прожити.
- За потреби, зверніться за професійною допомогою.Звертатися за підтримкою не соромно. Психологи, психотерапевти допоможуть знайти опору. Наразі в Україні багато громадських, благодійних організацій, які надають безкоштовну психологічну допомогу. Також психологічну допомогу можна отримати в державних установах.
- Діліться своїм болем. Не тоді, коли «треба», а коли маєте сили, розмовляйте про те, що відчуваєте з друзями, родичами або знайдіть групу підтримки. Спілкування з тими, хто пережив схожу втрату, допомагає зменшити почуття самотності та безпорадності.
- Турбота про себе.У стані гострого горя важливо дбати про базові потреби: сон, воду та їжу. Горе часто живе в тілі. Безсоння, тремор, напруга — це тілесна пам’ять. Підтримуйте базові функції: мінімальні прогулянки, повільне глибоке дихання.
- Рухайтеся маленькими кроками.Не плануйте життя на місяці вперед. Ставте собі невеликі, досяжні цілі. Це допоможе вам відновити відчуття контролю над своїм життям. “Сьогодні я вмився, поснідав і випив чаю — і це вже велика перемога над болем”.
- Вшануйте пам’ять.Створіть пам’ятний куточок, пам’ятний альбом, напишіть листа або зробіть щось, що продовжить історію вашої близької людини та займе достойне місце в пам’яті. Ритуали пам’яті допомагають заповнити порожнечу сенсом, формувати символічний зв’язок. Пам’ятайте, що це не ваша провина, а наслідок війни, розв’язаної росією.
- Якщо є сили, допомагайте іншим. Це може дати відчуття сенсу.
Процес справляння з горем є індивідуальним, і кожній людині потрібен різний час. Не поспішайте, дайте собі дозвіл прожити горе у власному темпі.
The “Civil Society Promoting Resilience in Ukraine” project is implemented in partnership with Digniti and supported by the Ministry of Foreign Affairs of Denmark
