ПТСР: міфи і реальність
Термін посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) сьогодні відомий ледь не кожному українцю. На жаль, така інформованість суспільства про один із можливих наслідків психотравмуючих подій не завжди веде до травмочутливої комунікації. Натомість вона може спричиняти появу міфів, стигми та упереджень.
ПТСР виявляють у людей, які зазнали впливу надзвичайних подій (чи серії подій), що сприймалися як загроза смерті чи каліцтва і, як наслідок, призвели до характерних порушень внутрішньої рівноваги. Це стан, коли мозок не опрацював своєчасно травмівну подію, через що вона не почала сприйматися суб’єктивно як те, що вже залишилося в минулому. Натомість вона продовжує час від часу переживатися людиною в теперішньому часі.
Поширені міфи про ПТСР
МІФ 1: ПТСР не буває у сильних людей. Це ознака слабкості та доказ того, що людина не впоралася.
Реальність: ПТСР — це біологічні зміни в роботі головного мозку. Наявність розладу не характеризує силу волі, а лише свідчить про те, що людина пережила (чи була свідком) надзвичайно важких подій. Це ознака того, що людина вижила в умовах, де тіло й розум працювали в режимі граничного навантаження. Зараз така людина потребує допомоги в налагодженні режиму життя.
МІФ 2: ПТСР не лікується.
Реальність: ПТСР — це стан, який піддається корекції. Сучасні дослідження підтверджують ефективність терапії. В Україні працюють державні та недержавні реабілітаційні центри, громадські організації та приватні психотерапевти, які мають необхідні знання й досвід. Завдання терапії — не «викреслити» подію з пам’яті, а допомогти усвідомити, що вона є частиною минулого досвіду, який більше не має керувати сьогоденням.
МІФ 3: Люди з ПТСР небезпечні.
Реальність: Більшість людей із ПТСР, навпаки, схильні до самоізоляції. Вони можуть страждати від депресії, тривоги, виснажливого безсоння чи нічних жахів. Прояви агресії — лише один із можливих симптомів, і здебільшого вона спрямована на самозахист, а не на напад.
МІФ 4: Якщо людина веде соціально активне життя, у неї немає ПТСР.
Реальність: Через страх осуду людям із травмою часто безпечніше приховувати свій біль. Вони можуть сприймати буденні справи як черговий виклик: змушувати себе йти на роботу, посміхатися та підтримувати розмови. Але підтримка такого іміджу «соціальної адекватності» вимагає колосальних зусиль і призводить до швидкого виснаження.
МІФ 5: Усі, хто пережив важкі події (війну чи полон), обов’язково матимуть ПТСР.
Реальність: Людська психіка має потужні механізми саморегуляції. На розвиток розладу впливає низка факторів: тривалість події, попередній досвід та наявність соціальної підтримки під час відновлення. Велика частка відповідальності лежить на суспільстві: чи вибере воно «вішати ярлики», чи стане опорою на шляху людини до цивільного життя.
Основні симптоми ПТСР
- Повторне переживання події:флешбеки (відчуття, що подія стається знову), нав’язливі спогади або нічні жахи.
- Уникнення нагадувань:намагання не думати й не говорити про пережите, уникати певних місць чи людей.
- Негативні зміни в мисленні та настрої:почуття відчуженості, нездатність відчувати радість, постійна провина.
- Гіперзбудливість:постійна настороженість, проблеми з концентрацією, сильний переляк від несподіваних звуків.
Якщо ви підозрюєте ПТСР у себе чи близьких, зверніться до фахівця, який працює з травмою. Наявність симптомів не є ознакою «божевілля» — це результат того, що нервова система зіткнулася з надмірним навантаженням і потребує допомоги, щоб опрацювати минуле.
The “Civil Society Promoting Resilience in Ukraine” project is implemented in partnership with Digniti and supported by the Ministry of Foreign Affairs of Denmark
